Дмитро Артеменко: Якщо в 2019 році через посуху ми отримали в середньому 2 т/га зернових культур, то в 2020 взагалі не зібрали врожаю

Дмитро Артеменко: Якщо в 2019 році через посуху ми отримали в середньому 2 т/га зернових культур, то в 2020 взагалі не зібрали врожаю

«Як буде цьогоріч – одному Богу відомо, адже наразі ситуацію спрогнозувати дуже складно» - із відчаєм говорить Дмитро АРТЕМЕНКО, голова СВК «Вікторія», який здійснює діяльність на території Кілійської громади, що на Одещині, голова відокремленого підрозділу «Кілійська районна організація ГС «Аграрний Союз України»


– Якщо говорити зокрема про очолюване мною підприємство, то через загибель озимих культур нам тоді довелося пересівати всі поля, а це близько 1000 га, – згадує Дмитро Іванович. – Пересівали насінням соняшника, кукурудзи, просом. 

Насіннєвим матеріалом допомогли колеги, які входять до ГС «Аграрний союз України». Однак друга частина року також ознаменувалася відсутністю опадів, тому не вдалося зібрали й пізні культури. Врожайність, яку отримали, розраховувалася навіть не в центнерах, а в кілограмах. У середньому ми зібрали по 300 кг/га ярого ячменю, вівса, соняшника, гороху, кукурудзи. 

Скажу відверто: це був шок. За 36 років, упродовж яких я у сільському господарстві, такого, як минулий, не було. Так само не було і такого скрутного становища, яке випало на нашу долю за 2019 – 2020 роки. 

Від держави жодної допомоги, ми не отримали жодної гривні… А нам треба було розраховуватися з пайовиками, готуватися до посівної кампанії, за нами працівники. Всі резерви, що були, – віддали людям, а вирощене зерно було придатне тільки на корм птиці, яку утримуємо. 

Осінню посівну-2020 у Кілійській громаді вдалося провести завдяки нашим колегам, членам ГС «Аграрний союз України». Так, у якості допомоги наш район отримав від господарств Харківської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Полтавської, Донецької, Запорізької, Сумської, Херсонської, Кіровоградської областей 266 тонн посівного матеріалу озимих пшениці і ячменю. Насіння ми розподілили між господарствами району, зокрема поділилися з дрібними фермерськими господарствами й тими, хто не є членами АСУ, бо постраждали всі однаково. Таким чином у нас пройшла осіння посівна.

– Яка ситуація на полях зараз?

– Починаючи з 15 листопада, в нас випали опади у вигляді дощу, то в принципі волога в метровому шарі ґрунту є. Озимина, незважаючи на пізні сходи й не дуже прохолодну зиму, була у відносно нормальному стані. Але зараз починаємо спостерігати минулорічну картину: перепад температури – вдень плюсова, вночі позначка термометра опускається до мінус 2 – 4 ° С, усе це «підкріплено» вітрами, відсутністю опадів, що сприяє вивітренню вологи. 

Якщо тиждень тому, дивлячись на поля, я радів у душі, то сьогодні спрогнозувати ситуацію дуже складно. В той час, коли в морозний період поля Київщини, Миколаївщини, Полтавщини, Сумщини,  були вкриті снігом, у нас упродовж трьох тижнів відсутні будь-які опади, волога щоденно втрачається. 

Щодо самих рослин – вони вже ніби і не в сплячці, але й немає належного розвитку через коливання температур. Господарства нашого району вже в 20 числах лютого виходили в поле, 1 березня ми посіяли ярий ячмінь, овес, насівали ділянки зі зрідженими сходами, деякі пересівали. Робимо все, що від нас залежить, але як воно буде далі?

Знаєте, що найнеприємніше в цій ситуації? Те, що почуваємося якимись вигнанцями, бо кредити в банківських установах узяти неможливо через збитковість господарств, під дію пільгових програм також не потрапляємо, чи не щодня чуємо залякування з боку податкової служби. 

Виходить так, що аграрій потрібен державі тільки тоді, коли сплачує податки, наповнюючи державну казну, дбає про створення благоустрою населених пунктів, створюючи належні умови проживання для населення, а коли сам потребує допомоги – то ніхто з боку влади й не гляне в його сторону.  

Прикро й боляче від цього. Нині ми фактично викинуті державою на узбіччя дороги. Єдиним рятівним кругом стала ГС «Аграрний союз України», де об’єднані аграрії з усієї України. Та ситуація, що з нами відбулася, стала показовим прикладом того, що наша сила в згуртованості. 

Дякую всім, хто надав допомогу аграріям Одещини.


Марина БАБИЧ.

  • Фостій Марина
  • 11 березня 2021 р.
  • 0