Чи можна дозволити собі нехтувати прогресом?

Керівник Аналітичного центру АСУ Лариса Старікова в статті для видання "Агромаркет" зазначає: "Реформи не йдуть, а дискредитація відсталого бізнесу, у тому числі сільськогосподарського, витіснення консервативно налаштованих виробників успішно триває. Історія не залишила нам часу як для кустарних рішень, так і для сумнівних експериментів."

 

Прикріплені файли та додаткові матеріали

Оригінал статті в журналі "Агромаркет"

Лариса Старікова, "Агромаркет"

Технології - не розкіш

Декілька порад: вчасних та нагальних 

Нещодавно ми писали про те, що інноваційне переозброєння сільськогосподарського виробництва в Україні відбудеться дуже швидко. Але й не сподівалися, що настільки швидко. Участь у круглому столі "Розумні рішення Словенії: майбутній драйвер для сільського господарства в Україні" переконав нас у тому, що цей процес не просто йде – він біжить.

В фокусі технологічного прогресу сьогодні перебуває точне землеробство. Суть його полягає у вдосконаленні ведення сільськогосподарського виробництва на основі аналізу поточної інформації, яка отримується з різних джерел – супутника, безпілотника, датчика, встановлено на сільськогосподарській техніці, у виробничих приміщеннях. Адже сучасна техніка дозволяє отримати і проаналізувати набагато більше інформації, аніж це може зробити навіть самий досвідчений фахівець на основі того, що він побачив своїм наметаним оком. Сучасній техніці доступні можливості, якими просто не може володіти людина: аналіз ситуації в інфрачервоному випромінюванні, накладання історичних зрізів, зіставлення поточних і історичних даних про вегетацію, стан грунтів, результати внесення добрив. За допомогою сучасних електронних пристроїв можливе локальне визначення температури повітря і грунту, атмосферного тиску, швидкості вітру і зміни погоди. 

В результаті застосування сільськогосподарських інновацій суттєво покращується ціла низка параметрів господарювання: в агротехнічному сенсі ефективність господарювання покращується за рахунок точного визначення місця, терміну і кількості внесення добрив, засобів захисту рослин, поливу рослин. Підвищення ефективності господарювання здійснюється за рахунок контролю за витратами палива, насіння, добрив, роботи фахівців у полі. Точне визначення кількості азотних та інших хімічних добрив зменшує негативне навантаження промислової діяльності на навколишнє середовище. Тобто, куди не глянь – скрізь прогрес. Однак чи доступні засоби точного землеробства сьогодні для пересічного сільгоспвиробника?

Відповідь однозначна – так. Адже доповіді учасників круглого столу показали, що ринок переповнений не тільки пропозиціями щодо систем точного землеробства, а й те, що добра половина з цих пропозицій безкоштовна. На етапі "розвитого капіталізму", обтяженого неодмінно патовими проблемами організації грошового обігу нам важко уявляти, що щось можна отримати безкоштовно, або за смішну ціну. Однак смартфон у нашій кишені, побутові пристрої, широка доступність інформації в Інтернеті, можливість вільно спілкуватися з усім світом (знать би мови!) мали б переконати нас у протилежному. Світ йде по шляху демонетизації. Те ж саме відбувається і з технологіями аграрного виробництва.  

Сьогодні можна вільно користуватися принаймні тими Інтернет інструментами, які надають інформацію з точністю до 10 метрів. Звичайно, якщо потрібно не просто фіксувати стан справ, а й отримувати поради, інтегрувати інформацію про прийняті рішення до системи управлінського або бухгалтерського обліку, генерувати статистичні та інші дані, отримувати персональні повідомлення чи то на електронну пошту, чи на смс, бажано купувати відповідні продукти у профільних компаній. Однак ринок переповнений, споживач ще не визрів, отже ціни на продукти більш, ніж демократичні. Вони підлаштовані під реальні можливості різних типів господарств, загалом – не більше пари десятків гривень на гектар. Таке може дозволити собі за наявних обставин навіть не надто успішний український фермер. 

Ще однією перевагою використання точного землеробства і інших віддалених інформаційних систем є можливість автоматичного визначення якості продукції у відповідності до національних та світових стандартів. Не варто навіть нагадувати, що широке запровадження таких систем – це шлях підтримки гідності пересічного сільського трударя, його захисту від упередженості лабораторій і низки інших контролерів, а зрештою – інструмент викорінення корупції. Виробник наперед знає якість і вартість свого продукту, і ця вартість підтверджена об‘єктивним методом її визначення. 

Свого часу в Аналітичному центрі Аграрного союзу України ми багато говорили і продовжуємо розмову про необхідність розвитку ринку готових технологічних рішень для аграрного сектору України. Історія не лишила нам часу як для кустарних рішень, так і для вітчизняних наукових експериментів. Всі ми знаємо, що розробка технологій – це самостійна професіональна діяльність, досить витратна справа. І всі ми пам‘ятаємо, що на технологічне забезпечення поточного господарювання колись працювала добра половина економіки, залучала найталановитіших фахівців. Макроекономічна політика, яку впроваджували і продовжують впроваджувати наші горезвісні реформатори, "прагматизм" молодого українського бізнесу ще довго не дасть нам надії на розробку якісних технологічних рішень вітчизняними фахівцями. Однак потреба у продовольстві в світі змусить нас або бігти в загальному тренді стрімкої технологізації виробництва або зійти з дистанції – з усіма негативними наслідками. Тож вихід тут один – "зашивати" професіоналізм та ноу-хау фахівців у готові технологічні рішення, інтегрувати їх до систем точного землеробства та інших систем дистанційного управління виробництвом. І запроваджувати, запроваджувати і ще раз запроваджувати точне землеробство.

І ще один нюанс.  Ніхто не буде надавати вказівки зверху щодо впровадження точного землеробства. Історія із запровадженням сівозмін показала, що сільськогосподарська спільнота ніц не терпить централізованого керівництва. Хоча ще подекуди чогось і чекає від держави. Та й "реформатори" сповнені надії на отримання фінансування під розробку законопроектів, то чому б їм не підняти на щит ще й таку перспективну справу? А що з того виходить – всі ми знаємо, тонна щастя на голову…

В ринковій економіці всі зацікавлені не у ініціюванні прийняття законів, а у найшвидшому запровадженні інструментів підвищення власної економічної ефективності. Без будь-якого втручання держави. Держава, в кращому випадку, може хіба що долучитися до процесу, "який пішов", наприклад, шляхом розробки системи точного надання дотацій на основі об‘єктивної достовірної інформації. Але, здається, не з нашим щастям…

Чи можуть собі дозволити українські сільгоспвиробники стояти осторонь прогресу? Ми вже з‘ясували, що держава навряд чи буде примушувати їх запроваджувати системи точного землеробства. Хто ж виступить штовхачем прогресу? Здоровий глузд підказує, що це зроблять конкуренти: і міжнародні, і українські. Саме вони будуть слідкувати за кожним невірним кроком керівника господарства, дискредитувати його і в очах орендодавців, і в очах споживача, і в очах громадськості і, зрештою, змусять піти зі сцени. Реформи не йдуть, а дискредитація відсталого бізнесу, у тому числі сільськогосподарського, витіснення консервативно налаштованих виробників успішно відбувається. Облишити на самоті відстале українське аграрне виробництво, піти далі, не помітивши "втрати бійця", як це відбулося з іншими галузями національного виробництва, тут не вдасться. Світ, який стрімко розвивається, голодує, і це створює загрозу благополуччю тих, в кого сьогодні на столі все є… 

Панове, не чекайте появи під носом конкурентів і зміни поколінь. Терміново купуйте смартфони та планшети. З ранку не хапайтеся за фейсбук – краще виховайте звичку стежити за полями! Купуйте не стільки зорельотну техніку, скільки технології. Сьогодні це для вас не розкіш. Це необхідність: нагальна і термінова.

• Старікова Лариса Валеріївна
• 12 вересня 2016 р.
• 0