Закон про фермерів набрав чинності: що змінилось та для кого?

Закон про фермерів набрав чинності: що змінилось та для кого?

15 серпня, набрав чинності Закон від 10.07.2018 р. № 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» . 

Новація цього Закону – це надання можливості фізособам–підприємцям, які організували фермерське господарство, за умови відповідності сукупності певних критеріїв та визначення особливостей їх державної реєстрації/анулювання реєстрації, перебувати у четвертій групі платників єдиного податку (в якій досі перебували лише юрособи).

Але зміни вносяться не лише в ПКУ, а і в ще 4 закони:

Втім, зараз ми проаналізуємо саме податкові зміни і зміни щодо ЄСВ для таких ФОП.

 

Зміни в термінології

Перше, що привертає увагу - до визначення терміну «сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу» додано згадку про фізичну особу–підприємця (пп. 14.1.235 ПКУ). Це зроблено для забезпечення можливості таким ФОП перебувати у 4-й групі платників єдиного податку (про що далі).

Також  в ПКУ з'явився новий термін «емфітевзис». Спеціальне податкове визначення йому не наводиться. Але згідно зі ст.102-1 Земельний кодекс України, емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. 

Фермери – 4 група платників єдиного податку

До платників єдиного податку 4-ї групи додано фізичних осіб – підприємців. Але для того, щоб потрапити до такої групи (звісно, добровільно) і продовжувати в ній перебувати, треба виконувати певні умови.

Умови перебування ФОП у 4-й групі:

  • провадження діяльності виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону «Про фермерське господарство»;
  • здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробки такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
  • провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси;
  • заборона використання праці найманих осіб;
  • членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні у частині 2 ст. 3 Сімейний кодекс України
  • площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

З наведених умов найбільш суворим є останнє – це обмеження у площі земель, якого для юросіб-сільгосптоваровиробників наразі не встановлено. Решта – цілком логічні.

Дивує хіба що заборона найму працівників, яка суперечить ч. 5 ст.1 Про фермерське господарство Отже, працювати у такому господарстві, якщо воно перебуватиме в 4-й групі платників єдиного податку, зможуть лише сам підприємець і члени його сім’ї.

Члени сім'ї  не є найманими працівниками такого підприємця, хоча й мають право на отримання частини результату діяльності фермерського господарства (прибутку).

І що найцікавіше: вочевидь, через заборону використання найманої праці, у п. 297.3 ПКУ тепер буде зазначено, що обов’язки податкового агента щодо ПДФО на підприємців 4-ї групи не поширюватимуться. Хоча відповідні зміни до розділу IV ПКУ не були внесені. Тож, як ця норма буде працювати, покаже лише час. 

Переваги 4-ї групи для підприємців

Чому підприємці бажали отримати можливість перебувати у четвертій групі платників єдиного податку? І чому надання такої можливості прес-служба Президента назвала «створенням умов для започаткування сімейних фермерських господарств та детінізацїї підприємницької діяльності в аграрній сфері, що позитивно вплине на зростання надходжень до місцевих бюджетів від сплати податків і створення нових робочих місць на селі»?

Звісно, підприємці і раніше могли здійснювати свою господарську діяльність в аграрному секторі економіки. Не заборонено здійснювати таку діяльність їм і перебуваючи на єдиному податку. Обмеження, встановлені ст. 291 ПКУ, стосуються перебування у певній групі «єдинників». Втім, і до цього у фізосіб було три групи, у яких вони, виконуючи ці обмеження, могли перебувати і торгувати власною сільськогосподарською продукцією.

Різниці дві:

  • перша, друга та третя групи платників єдиного податку суворо обмежені сумою річного доходу. Отже, ФОП до цього міг перебувати на єдиному податку, якщо його річний дохід не перевищував 5 млн грн. На відміну від цього, юрособи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, могли обрати і четверту групу платників єдиного податку, для якої не встановлено обмеження в сумі річного доходу;
  • перша та друга групи платників єдиного податку сплачують його у фіксованому розмірі, тобто у певному відсотку від мінімальної зарплати. Третя група сплачує єдиний податок у певному відсотку від суми доходу (5% або 3% та ПДВ). На відміну від цього, юрособи, які перебувають у четвертій групі, сплачують єдиний податок, виходячи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що належать їм на праві власності або використовуються, у тому числі на умовах оренди.

Отже, переваги для тих ФОП-сільськогосподарських товаровиробників, в яких річний дохід перевищує 5 млн грн, очевидні. Замість переходу на загальну систему оподаткування і сплати 18% ПДФО та 1,5% військового збору з чистого доходу, вони можуть залишатися на єдиному податку завдяки переходу до 4-ї групи. При цьому вони отримують майже фіксовану суму цього податку, яку потрібно сплатити. Але вона не залежить від суми отриманого доходу. Тож такі ФОП отримали вибір і самі можуть порахувати, які податки їм вигідніше сплачувати.

Не слід також забувати про те, що «єдинники» 4-ї групи звільнені від обов’язку сплати земельного податку за землі, що їм належать та використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Хоча ось реєстрація платниками ПДВ в них відбувається на загальних підставах (зокрема, на них поширюється критерій в 1 млн грн для обов’язкової реєстрації платником ПДВ, встановлений ст. 181 ПКУ).

При цьому у таких підприємців буде суттєва перевага над юрособами: їх віднесено оновленою редакцією п. 296.10 ПКУ до осіб, які можуть не застосовувати РРО при готівкових розрахунках. Щоправда, за умови, що річна сума доходу не перевищить 1 млн грн.

Новостворені фермерські господарства – перехід до 4-ї групи

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи можуть стати платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75%, а ось фізичні особи - підприємці - у рік державної реєстрації.

І це логічно, адже для ФОП такого критерію, як 75% сільськогосподарського товаровиробництва за минулий рік Закон не встановлює (про це внесено зміни до пп. 291.4.5 ПКУ та до пп. 298.8.4 ПКУ). З іншого боку, такі ФОП мають займатися виключно тими видами діяльності, що наведені в умовах вище.

Незважаючи на те, що фермери перебуватимуть в одній групі з юрособами-сільгосптоваровиробниками, тривалість звітного періоду в них визначатиметься по-різному.

Так, для новоутвореної юрособи звітним є період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. А ось для фермерів, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощенної системи оподаткування та 4-ї групи платників єдиного податку, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Коли вперше платити єдиний податок фермерам 4-ї групи?

Фізичні особи - підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, а надалі - у порядку, визначеному пп. 295.9.2 ПКУ (про що далі).

 

Загальний порядок сплати єдиного податку фермерами

Загалом, порядок обрахунку та сплати єдиного податку фермерами не відрізнятиметься від того, як це робили юрособи 4-ї групи. Регулює цей порядок п. 295.9 ПКУ.

Вони самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу ДФС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

А податок сплачується частинами -  щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

  • у I кварталі - 10%;
  • у II кварталі - 10%;
  • у III кварталі - 50%;
  • у IV кварталі - 30%.

 Перша звітність

Як зазначено вище, надалі фермери подаватимуть декларацію щорічно до 20 лютого. Тобто звітним періодом для них є календарний рік. А коли треба буде подати звітність у випадку, якщо фермер перейде до 4 групи у 2018 році?

Згідно з оновленим пп. 298.8.1 ПКУ у загальній ситуації сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).

Але ось ФОП, які подали заяву на перебування у 4-й групі, вперше подають таку декларацію протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.

 

Порушення умов перебування у 4-й групі: наслідки

Для фермерів, так само, як і для юросіб, реєстрація платником податку 4-ї групи є безстроковою. Підстави для анулювання такої реєстрації теж для юросіб та фермерів однакові (п. 299.10 ПКУ). Однак тепер до них додано ще одну: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано річну декларацію з цього податку, передбачену пп. 295.9.1 ПКУ.

За новим пп. 298.8.6 ПКУ фермери, які у податковому (звітному) періоді не забезпечили дотримання сукупності умов перебування у 4-й групі, зобов’язані:

  • сплатити у поточному році єдиний податок у розмірі, що розраховується виходячи з 25%  річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку,
  • з наступного податкового (звітного) кварталу перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку 3-ї групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування.

Заява про такий перехід подається таким платником податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому не забезпечено дотримання сукупності умов.

Аналогічні наслідки чекають фермера і при добровільній відмові від 4-ї групи. Єдине, що групу, до якої він переходить, в цьому випадку фермер може обирати самостійно (пп. 298.8.7 ПКУ).

Але треба пам’ятати, що повторно фермер (а тепер ще і юрособа-сільгосптоваровиробник) може бути включений до 4-ї групи платників єдиного податку не раніше ніж через два календарні роки після його переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку 4-ї групи.

З іншого боку, таке обмеження не застосовуватиметься у разі анулювання реєстрації платником єдиного податку 4-ї групи юридичної особи за ініціативою контролюючого органу (новий пп. 298.8.8 ПКУ).

 

Члени фермерського господарства – правила оподаткування доходів

Відповідно до оновленої редакції пп. 165.1.48 ПКУ, звільнені від оподаткування ПДФО, а отже, і військовим збором:

  • кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом;
  • розмір (сума, вартість) паю, що повертається члену сільськогосподарського виробничого кооперативу, члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у разі припинення ним членства в кооперативі.

А ось перевищення розміру (суми, вартості) паю понад розмір (суми, вартості) пайових внесків підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому п. 170.2 ПКУ. Тобто така позитивна різниця розглядатиметься з метою оподаткування ПДФО як інвестиційний прибуток, вимагає декларування фізособою такого доходу в річній декларації про майновий стан та доходи і сплати 18% ПДФО  та 1,5% військового збору.

Якщо земля надається фізособою в платне користування

Зверніть увагу на ще одну новацію цього Закону. До пп. 168.4.4 ПКУ, який до цього визначав правила сплати юрособою ПДФО за відокремлені підрозділи, додано згадку про «випадки, передбачені цим Кодексом»,  у яких ПДФО треба платити за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Аналогічну норму введено і до пп. 168.4.5 ПКУ, який визначав правила сплати ПДФО фізособою.

Також до ст. 168 ПКУ додано новий підпункт 168.4.9. Згідно із ним суми ПДФО, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису).  

Додаткова фінансова підтримка сімейних фермерських господарств.

До Про державну підтримку сільського господарства України додано статтю 13-1 такого змісту.

Сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, надається додаткова фінансова підтримка через механізм доплати на користь застрахованих осіб - членів/голови сімейного фермерського господарства ЄСВ у сумі:

  • 0,9 мінімального страхового внеску - перший рік;
  • 0,8 мінімального страхового внеску - другий рік;
  • 0,7 мінімального страхового внеску - третій рік;
  • 0,6 мінімального страхового внеску - четвертий рік;
  • 0,5 мінімального страхового внеску - п’ятий рік;
  • 0,4 мінімального страхового внеску - шостий рік;
  • 0,3 мінімального страхового внеску - сьомий рік;
  • 0,2 мінімального страхового внеску - восьмий рік;
  • 0,1 мінімального страхового внеску - дев’ятий та десятий роки.

Така фінансова підтримка надається за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

Звісно, що таке фінансування потребує певного механізму, який має встановити Кабмін протягом трьох місяців. Але вже зараз для його отримання встановлені певні вимоги:

1) скористатися такою можливістю кожним з членів сімейного фермерського господарства, в тому числі головою, можна лише один раз. І це теж вимагає пояснень. Чи буде таке фінансування надаватися автоматично усім фермерам, які виконують другу вимогу, чи треба буде звертатися із заявою по таке фінансування? Чи буде таке фінансування надаватися кожного року чи тільки за один рік, обраний фермерами? До затвердження порядку фінансування відповідей на ці питання немає.

2) Фінансування надаватиметься виключно за умови, що його голова сплачує за себе та за кожного з членів свого фермерського господарства (якщо вони не підлягають страхуванню на інших засадах) ЄСВ у сумі, не меншій за:

  • 0,1 мінімального страхового внеску - перший рік;
  • 0,2 мінімального страхового внеску - другий рік;
  • 0,3 мінімального страхового внеску - третій рік;
  • 0,4 мінімального страхового внеску - четвертий рік;
  • 0,5 мінімального страхового внеску - п’ятий рік;
  • 0,6 мінімального страхового внеску - шостий рік;
  • 0,7 мінімального страхового внеску - сьомий рік;
  • 0,8 мінімального страхового внеску - восьмий рік;
  • 0,9 мінімального страхового внеску - дев’ятий та десятий роки.

За сплатою ЄСВ будуть щільно слідкувати податківці. Про це вносяться зміни і до Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування І тут виникає ще один цікавий нюанс – до цього фінансування щодо ЄСВ передбачало компенсацію, повернення вже сплаченого ЄСВ страхувальнику. А зміни до Закону про ЄСВ натякають, що в цьому випадку можливий інший варіант.

Так, до ст. 25 цього Закону, яка встановлює відповідальність страхувальника, зокрема, і за несплату ЄСВ у встановлені строки, додається наступна норма: «У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску».

З цього можна зробити висновок, що, можливо, «живих» грошей фермери і не отримають – просто вони будуть сплачувати ЄСВ за мінусом обіцяного державного фінансування. Ну, і штрафувати через несвоєчасність сплати їх будуть тільки щодо того ЄСВ, який вони мали сплатити за рахунок власних коштів. Але життя покаже.

Нульова ставка ПДВ щодо реекспорту

До цього нульова ставка ПДВ застосовувалася для у митному режимі реекспорту, лише якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митний кодекс України

Йдеться про товари, які були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

  • вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;
  • перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;
  • визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Тепер до реекспорту з нульовою ставкою ПДВ відносяться й операції з товарами, які були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у вигляді продуктів їх переробки.

Оподаткування лісових земель

Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), земельним податком, регулює ст. 273 ПКУ.

Раніше земельний податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати, що визначається ПКУ. Тепер податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати, що визначається ПКУ. Отже, новий Закон збільшує надходження місцевих бюджетів. Оскільки лісові землі додатково до рентної плати оподатковуватимуться земельним податком.

При цьому ставки земельного податку за один гектар нелісових земель, які використовуються для потреб лісового господарства, як і раніше, встановлюються за ст. 274 ПКУ.

А ось ставки земельного податку за один гектар лісових земель тепер встановлюються відповідно до статей 274 та 277 ПКУ:

  • ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки;
  • ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.
  • Цап Олександра Василівна
  • 20 серпня 2018 р.
  • 0

Новини

Техніка vs Технології 30 жовтня 2018 р.