Техніка vs Технології

Координатор Аналітичного центру ГС "АСУ" Лариса Старікова, власна думка для видання "АгроМаркет"

Українська держава дбає про технічне переоснащення сільгоспвиробника. В 2017 році на потреби здешевлення вартості сільгосптехніки та обладнання було надано 325,7 мільйонів гривень, а в 2018 році – ці обсяги були в рази збільшені. Сума 25%-го відшкодування вартості техніки сягнула 945 мільйонів, а фермерам добавили ще 100 мільйонів з тим, щоб частку відшкодування довести до 40%. Станом на 25 липня – а це добра половина року – з 945 мільйонів використали десь 145 (трохи більше 15%), фермерські кошти лишились взагалі недоторканими. І зовсім не тому, що потрібно чекати якогось далекого часу Х для того, щоб отримати кошти – згідно нормативним актам міністерство перераховує кошти максимум в місячний термін, а банк – клієнту взагалі протягом 3 днів.

Як виявилося на практиці, українському сільгоспвиробнику кошти не потрібні, принаймні державні. І техніка не потрібна – принаймні техніка українського виробника. Бо відрізняється вона від закордонної і ступенем продуманості, і доцільністю кожного нюансу, і завершеністю задуму дизайнера, конструктора, і достеменним виконанням цього задуму з боку виробника.

А закордонна техніка, взагалі-то, потрібна. На її купівлю навіть дорогі кредити в банках беруть. І повною мірою насолоджуються отриманою ефективністю. Результат від такої інновації видно одразу. Хоча загальні показники ефективності господарювання навіть у добре укомплектованих закордонною технікою господарств все одно лишаються нижчими за світові – не дивлячись на всі переваги наших погодних умов та грунтів. То в чому ж справа?

А справа у тому, що ключовим фактором успіху в сучасному світі є не стільки техніка, як технології. Нова техніка, звичайно, в будь-якому випадку надає можливості покращити виробничу діяльність, збільшити врожаї і підвищити фінансові показники роботи підприємства. Однак це не йде ні в яке порівняння з результатами, які може надати нова технологія.

Практично ніхто з тих, хто сьогодні працює на землі не пов‘язує сільгосптехніку з технологіями. Трактор є трактор, комбайн є комбайн – це аксіома. А чи така вже вона однозначна. І чи не виявиться, що для новітніх технологій потрібна буде абсолютно інша техніка? що придбана техніка стане на заваді впровадження новітніх технологій? Адже мабуть буде шкода викидати на смітник те, що працює, і те, у що вкладені чималі кошти.

Світ вже давно не працює в форматі техніки – всі працюють в форматі технологій. Різниця тут у тому, що техніка – це спосіб вдосконалити, покращити, полегшити традиційні виробничі процеси. Технології – це спосіб досягти результату за рахунок принципово іншої організації, дій, які базуються на останніх досягненнях науки і нерідко принципово відмінні від традиційних.  Звичайно, розробка і виробництво нової техніки вимагає докладання інтелекту, творчих підходів. Однак ступінь креативності при розробці нових технологій на порядок вищий.

Всі ми знаємо, що техніку можна купити і будемо дуже здивовані, коли виявиться, що її можна отримати безкоштовно. З технологіями все навпаки. Ми всі чекаємо, що їх нам дадуть просто так, "за красиві очі". За технології в Україні сьогодні ніхто не готовий платити, брати кредит, хоча його навряд чи й дадуть. А ліцензії на технології в світі і купуються, і продаються. До 90-х років ми все це якось розуміли - хоча б на рівні принципу. Відставання від світового технологічного прогресу було очевидним, однак ніхто не сумнівався у тому, що технології – це ключ до економічного зростання, успіху, що розробка технологій потребує і часу і грошей, що інтелектуальна праця по-перше, існує взагалі, по-друге, чогось коштує. Тепер всі про це забули. І попереду всіх інших – уряд.

Що вимагається сьогодні для надання дотацій на купівлю техніки? Щоб у вітчизняних виробах було не більше 40% закордонних складових, а для таких актуальних речей як трактори, комбайни, оприскувачі, спеціальний автотранспорт - 55%. Щоб не менше 8% собівартості виробництва техніки витрачалося на оплату праці разом з усіма відрахуваннями на соціальні гарантії. Щоб техніка вироблялася на основі конструкторсько-технологічної документації (яка новина!). Щоб машини були куплені у тих, хто здійснює їх гарантійне і післягарантійне обслуговування. Вимоги щодо відповідності параметрів техніки європейським технічним та світовим екологічним стандартам навіть не ставляться. Прив‘язка ж дотацій до сучасних технологій просто смішна – консультанти можуть отримати до 10 тисяч гривень за технологічні поради, і то за умови, що вони сертифіковані дорадчою службою – структурою, яка абсолютно мертва...

Очевидно, що у справі національного технологічного розвитку уряд пасе задніх. Справа виглядала б не такою безнадійною, якби міністерство у своїх нормативних документах вимагало від господарства хоча б обгрунтувати яким чином нова техніка пов‘язана з технологіями проведення посівної, вирощування культур, збору врожаю, на вдосконалення якого технологічного процесу підприємство її купляє, яким чином при цьому будуть покращені його фінансово-економічні показники. А особливо – яким чином підвищиться якість продукції, її безпечність при вживання людиною, як буде забезпечена охорона довкілля. А ще краще, якби дотаціями була б підтримана не купівля техніки, а купівля ліцензій на технології…

Про інновації, їх користь для людства, економіки, суспільства сьогодні не говорить хіба що лінивий. Але чи уявляємо ми наскільки ці розмови далекі від дійсності?

• Фостій Марина
• 30 жовтня 2018 р.
• 0