Шанхайський синдром Дмитра Артеменка

Шанхайський синдром Дмитра Артеменка


Будь-яка подорож відкриває нові горизонти. Але є на земній кулі такі місця, які не просто розширюють кругозір або зачаровують екзотичними пейзажами, а докорінно змінюють наше сприйняття життя. Стрімголов летить вперед Китай, який в останні десятиліття зробив гігантський ривок в економічному розвитку. З подорожі звідти повернувся наш земляк Дмитро Артеменко, голова СВК «Вікторія», очільник асоціації Аграрного союзу в Кілійському районі, який відвідав Китай у складі української делегації.

 

– Дмитре Івановичу, розкажіть про мету візиту української делегації до Китаю.

 

– У Китаї пройшла Всесвітня експортна виставка, на якій був представлений Аграрний союз України. Це громадська організація, яка представляє інтереси аграріїв і не залежить відт жодних політичних сил. Нарівні з українськими компаніями на виставці був представлений і стенд нашого Аграрного союзу. До нашої делегації увійшли 50 осіб, які представляють різні аграрні підприємства-виробники. Українську делегацію очолював Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі. Ми зі свого боку оплатили тільки переліт. Всі турботи – по пересуванню делегацій, включаючи відвідування різних підприємства, сніданки і обіди – взяли на себе організатори з китайської сторони.

 

– Китай зараз в центрі уваги світової спільноти?

 

– Я б сказав, – це Китаю зараз цікаві всі. У них є можливість вибирати партнерів відповідно до своїх інтересів. Китайські виробники вкрай зацікавлені в укладанні договорів безпосередньо з виробниками, щоб уникнути посередників. З цією метою власне і була організована виставка. Весь світ був представлений тут. Масштаби просто квражаючі. Раніше в моєму уявленні китайці були такими скромними трудівниками, що вирощують рис. Зараз же я побачив, наскільки високо технологічно розвинена ця країна. Вони вже далеко навіть не в 21 столітті. Вони вже в 22! А ми ще в 20, – з ноткою жалю ділиться співрозмовник. – І цього вони домоглися за двадцять п’ять років (скільки ми незалежні). Цього не можна передати словами, це грандіозно. Шанхай – 25 мільйонів жителів! В одному місті! Щоб легше було уявити: це якби половину населення України поселити в одному місті. Ви уявляєте, наскільки високим має бути саме життєзабезпечення міста! Забезпечити всіх роботою, харчуванням. Як ця «машина» повинна працювати?! Там все передбачено. Неймовірні чотириповерхові дорожні розв’язки в цій дорожній павутині. У Китаї 300 тисяч мостів, з них 172 тисячі мостів завдовжки більше одного кілометра. За 2017 рік ця країна виготовила цементу більше, ніж Америка за сто років. Сам Шанхай – 64 тис. кв. кілометрів. Це квадрат периметром від Вилкове до Ізмаїла, від Ізмаїла до Арциза від Арциза до Б-Дністровського! Масштаби вражають! Це неймовірно, як це все функціонує. Так само, як вражали і масштаби самої виставки.

 

Ще що вражає – рівень виховання китайців. Подобається їм чи ні – китайці посміхаються. Ми йдемо, не розуміємо багато чого, багато речей нам в дивину, а вони, тим не менш, неймовірно терпимі до таких туристів. За шість днів я не бачив жодної людини, яка б на ходу їла, пила чи палила. Для них це правило хорошого тону. Є лавки в парках, на тротуарах, де перехожі, присівши, можуть попити-поїсти, тут же можна телефон зарядити. А зі спиртним – взагалі нікого. Навіть воду не п’ють на ходу. І уявіть, в місті живуть 25 мільйонів чоловік – і жодного папірця не валяється на вулиці! Чистота! Це країна, де паралельно розвиваються соціалізм і капіталізм. Вони люблять свою історію і відносяться до неї з повагою. У всьому вони пішли так далеко … В дечому навіть обігнавши Америку.

 

У них вже 5 Джі. Банківська картка для них вже вчорашній день. Все в телефоні, і гроші теж. Платіжна система вся в айфонах. Навіть у найменшій лавці всі розраховуються за допомогою телефону. З готівкою практично ніхто не ходить, хіба що такі туристи, як ми. Їжа і все в більшості своїй замовляється через Інтернет онлайн. Тому супермаркети у них вже не настільки популярні. Та й сумки повні провізії вони не носять. І там на будь-яке питання – відповідь завжди однозначна. Двох варіантів бути не може. А у нас закон – як дишло, можна повернути і так, і сяк. По телебаченню у них немає реклами алкоголю, тютюнових виробів, ліків. Реклама тільки соціальна. Виховного характеру. Та й китайська аптечна мережа разюче відрізняється від нашої. Хоча вивіска цілком традиційна: червоний хрест, але аптечне наповнення зовсім нетрадиційне. Там немає звичних для нас медикаментів. У китайській аптеці корінці, трави – народна медицина, і тільки маленький відділ в величезній аптеці – звичні лікарські препарати. Вони не ковтають жменями таблетки. Для них організація життя по фен-шую, вживання натуральних чаїв, народних методів – це запорука здоров’я і довголіття. А шовку китайці приписують теж мало не лікувальні властивості, кажуть, нібито саме шовк (будь то простирадло або одяг, шарф) надає жіночій шкірі гладкість і сяйво.

 

Ще одне мене вразило. У Китаї людина отримує спочатку не машину, а номер. Машину можна міняти, а номер твій залишається незмінним. По ньому відстежують пересування людини, порушення, на нього виписуються і штрафи. Номер авто, так само, як і айфон, купується за паспортом, і кожна людина ідентифікується за номером і айфоном. Порушив правила або проїхав по платній дорозі – тобі на телефон прийдуть рахунки. І всюди мережі відеокамер. Наш гід пояснювала: «Ви речі можете залишати – у нас не крадуть. Якщо собака пропаде, її протягом півгодини за камерами відеоспостереження знайдуть». А камери там мінімум по чотири штуки на кожному стовпі, – ділиться Дмитро Іванович. – З водія за порушення знімається бал. Зняли 12 балів – автоматично анулюються права, і вчись заново. Це все дисциплінує. Нехлюйства немає. Але треба пам’ятати, що це країна, де за корупцію засуджують до смертної кари. Тому там перш, ніж вкрасти, люди думають.

 

– Ваші враження про саму виставку. Яких домовленостей вдалося українській стороні досягти?

 

– Сама виставка – найграндіозніша. Навіть і третьої її частини нам пройти не вдалося. Її площа, однозначно, перевищувала розміри Кілії. Цілі квартали павільйонів. Було представлено все. Від автомобілебудування (салони до тисячі машин) до сільгосппродукції. І, тим не менш, кожного учасника легко ідентифікували за камерами. Нам вдалося поспілкуватися з білорусами і вірменами. Інтерес китайців до сільгоспвиробників величезний. Їх цікавить борошно, соняшник, соняшникова олія. Їх бажання отримувати продукцію безпосередньо від виробників має свої особливості. Так, наприклад, розрізнені сільгоспвиробники не можуть поставляти великі обсяги продукції. І в цій ситуації Аграрний союз України цілком може стати тією об’єднуючою платформою. Так само, як і наша громадська організація Аграрний союз Кілійського району, яку я очолюю, здатна представляти інтереси сільгоспвиробників Кілійщіни. На даний момент в нього входять 14 основних підприємств Кілійського району різних форм власності. Але китайці зацікавлені не тільки в продукції, а й в інвестуванні. Нам вдалося досягти певних домовленостей. Голова Аграрного союзу України Геннадій Новіков підписав договори про співпрацю. Уже після виставки китайська делегація побувала в Києві, відвідала Вінницьку і Кіровоградську області. Сподіваюся, незабаром відвідають вони і нас. Так що шлях на китайський ринок – у нас ще попереду, – підсумував наш гість Дмитро Артеменко.


Джерело: http://silahromad.com.ua

  • Фостій Марина
  • 29 травня 2019 р.
  • 0

Новини