ОЛЕКСІЙ КАРТАВИЙ: «ЗЕМЛЕЮ МАЄ РОЗПОРЯДЖАТИСЯ ТОЙ, ХТО НА НІЙ ПРАЦЮЄ»
Україна аграрна держава і її розвиток значною мірою залежить від розвитку аграрного сектору, а це можливе лише тоді, коли селянин відчує себе справжнім господарем на своїй землі. Врегулювати всі питання, пов’язані із захистом прав і законних інтересів аграріїв, які працюють на землі і створюють національний продукт, покликана держава. За часів незалежності практично всі уряди України намагалися задати нової динаміки розвитку АПК шляхом запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення. Та всі спроби були невдалими. Сьогодні нова влада знову поставила на порядок денний це важливе питання. Однак у процесі його вирішення виникає низка питань на законодавчому йекономічному рівнях, які перетворили земельну реформу на топ-тему в Україні. Позицію середніх сільгоспвиробників у Сумській області з цього питання висловлює очільник Громадської спілки«Аграрний союз України» Олексій КАРТАВИЙ.
Досьє
Картавий Олексій Олексійович народився 27.08.1957 р. в с. Дзеркалька Роменського району Сумської області. 1986 року закінчив Сумську філію Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва, здобувши фах інженера-механіка. Працював інженером, заступником та головою колгоспу в Конотопському р-ні. Упродовж 25 років очолював одне з перших реформованих господарств ТОВ «Агрофірма «Мрія» в с. Курилівка Конотопського району. Приватний підприємець. Голова Асоціації «Спілка аграрних підприємств Сумської області».
- Олексію Олексійовичу, якої думки аграрії Cумщини щодо ринку землі?
- Запровадження обігу землі сільськогосподарського призначення у контекстізаконопроєкту 2178-10 доволі активно обговорюється серед аграріїв Сумщини. Так, восени 2019 року ми провели в області Аграрний форум, в якому взяли участь керівники сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств області, голови об’єднаних територіальних громад, сільських та селищних рад. Аграрії Сумщини висловились запродовження дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та водночас за проведення комплексу заходів для належної підготовки такого надважливого кроку на законодавчому рівні. На мій погляд, ринок землі передбачає державний моніторинг власників, розпорядників та користувачів земельних паїв, а не сам продаж. На жаль, сьогодні держава не має відповідних інституцій для здійснення цього моніторингу. Тому багато для кого, ринок сприймається як продаж. Міжнародні фінансові організації наполягають на визначенні ринкової вартості пайових земель України. У нас є лише нормативно-грошова оцінка. Але визначити ринкову оцінку можна і без запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення. Варто створити таку державну систему, яка б моніторила кожен гектар землі: хто її обробляє, розпоряджається та є власником. Лише за таких умов землі сільськогосподарського призначення стануть активом нашої держави. І цього досить для співпраці з нашими фінансовими партнерами.
Проєкт Закону 2178-10 не передбачає таких норм, а просто відміняє в Земельному Кодексі України статті 14-15 Перехідних положень, що робить сільгоспугіддя об’єктом застави та не потребує написання окремого Закону про обіг сільськогосподарських земель і фактично дозволяє юридичним особам з іноземними інвестиціями купувати українську землю.
- Але ж в цивілізованому світі земля є предметом купівлі-продажу. Адже землевласник тільки тоді може по-господарськи розпоряджатися угіддями, коли вони йому належать на правах власності, а не оренди, нехай і довгострокової. З огляду на це, як Ви бачите запровадження ринку землі в Україні?
- В європейських країнах понад 50% земель, які обробляються фермерами, є орендованими. Тобто продаж сільгоспугідь не є панацеєю її ефективного використання. Громадська спілка «Аграрний союз України», членом якої є наша організація, вважає, що відкривати ринок землі слід поетапно.
Спершунеобхідно законодавчо врегулювати захист права оренди землі; включити права оренди землі в систему активів сільгосппідприємств; забезпечитирозвиток іпотеки під заставу права користування земельними ділянками; внести перевірені дані до Державного земельного кадастру та Реєстру прав на нерухоме майно; сформувати ринкикредитування та страхування.
На другому етапі варто досягти балансуінтересів, тобто з одного боку заборонити продаж земель сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, бо це стратегічні ресурси нашої держави (10,4 мільйона га державних земель можуть щорічно приносити дохід понад 31 мільярд гривень при орендній платі – 12% нормативно-грошової оцінки). А з іншого боку, варто надати державі в особі громад виключне право купівлі земель сільськогосподарського призначення («пайових» земель), через кредитування новою державною іпотечною установою (на рівні нормативно-грошової оцінки).
Такий підхід дозволить забезпечити реалізацію права власників паїв ефективно розпоряджатися своєю землею, не допустити здешевлення ціни на землю, у подальшому передавати землі в користування виключно через аукціони і отримувати стабільний дохід до бюджетів.
На третьому етапі маємо забезпечитиреалізацію принципу: «Землею має володіти той, хто на ній працює».
Тобто в перші 5 років слід запровадити ринок землі для фізичних осіб, громадян України. Сертифікувати сільськогосподарську діяльність та обмежити площу до 200 га в одні руки. Вподальшому, за необхідності, можна вивести наринок фермерські господарства, а також юридичніособи, які мають статус сільськогосподарських виробників упродовж останніх 3 років. При цьому важливо, щоб їх засновниками були виключно громадяни України, а право власності та користування землею обмежувалося 5 тисячами гана одну юридичну особу.
- Якою Ви бачите кінцеву мету земельної реформи в Україні?
- Громадська Спілка «Аграрний Союз України» та численні громадські об’єднання Сумщини переконані, виважена земельна політика має полягати у тому, щоб сільськогосподарське виробництво забезпечувало стрімкий розвитоксела. Значний крок вперед у цьому питанні зроблено в рамках реформи децентралізації. Створення територіальних громад надало право розпоряджатися на місцях як природними, так і трудовими ресурсами. Це світова практика, і так живе Європа. Окрім того, ми маємо розвинути наш аграрний потенціал. Україна – унікальна держава. Ми володіємо родючими землями. Тільки українські аграрії можуть за один – два роки удвічі або втричі збільшити валове виробництво, за умови доступу до ринків збуту та переробки власної продукції завдяки розвитку дрібного фермерства, особистих селянських господарств та кооперативів.
Тож маємо надію, що наші родючі чорноземи будуть служити Україні та українцям, що працюють у сільськогосподарській сфері, і що саме на цих засадах ґрунтуватиметься національна політика у сфері АПК.
- Фостій Марина
- 11 грудня 2019 р.
- 0
Новини
/92350840a246754620cf07fcffec7dda.jpg){kind=logo}
Оцінка поточної ситуації та рекомендації щодо скорочення втрат
20 листопада 2023 р.
Реєстрація заявок у ДАР на безкоштовне мінеральне добриво
7 березня 2023 р.
Щодо визначення підприємств критично важливими.
7 березня 2023 р.
Спільна аграрна політика ЄС (САП ЄС) і завдання України
10 лютого 2023 р.
Про включення підприємства до переліку об'єктів критичної інфраструктури
28 грудня 2022 р.
Новини земельного законодавства
4 грудня 2022 р.
Повоєнне відновлення України
24 жовтня 2022 р.
