«Це не ринок землі, це продаж землі». Інтерв’ю з Лілією Бортич, головою Чернівецького осередку ГС «АСУ»

«Це не ринок землі, це продаж землі». Інтерв’ю з Лілією Бортич, головою Чернівецького осередку ГС «АСУ»



Лілія Бортич – аграрійка, голова Асоціації сільгоспвиробників Чернівецької області, членкиня правління Аграрного союзу України.

У рамках проєкту #ShpaltaTalks Лілія Бортич розповіла про запуск ринку землю, переговори з МВФ та фінансові можливості українських фермерів.

Продовольча безпека

Коли ми думаємо, що проблеми аграрного сектора десь там, у селі, і вони не стосуються нас, – це неправда. Він безпосередньо пов’язаний із тим, що ви купуєте у магазині, і ціною, яку ви сплачуєте. Аграрний сектор – це не простий бізнес, від якого залежить, чи будуть прибутки у власника, а такий, що пов’язаний із продовольчою безпекою країни. Тому в усіх розвинутих державах світу існує стратегія аграрного розвитку. Й усі закони, всі акти повинні ухвалювати згідно з цією стратегією – забезпечення аграрної безпеки і стабільности аграрного розвитку.

Те, що відбулося у Верховній Раді (голосуваня за Закон про землю у ніч проти 31 березня, – ред.), це було в 00:40 ночі – це не про аграрну безпеку і стабільний розвиток. Треба було врахувати всі плюси і мінуси. Це комплексне питання. І не казати: «Ура! У нас земельна реформа відбулася!» Не відбулося у нас ще нічого. Тому що земельна реформа – це лише загальний інструмент реформи сільського господарства, який дійсно нам потрібен. І ті земельні відносини, які у нас були, їх уже давно треба було поміняти. Необхідно було робити прогресивні ринкові відносини, бо ринок землі в тому вигляді, в якому він зараз є, – це не ринок землі, а її продаж. Є різниця між продажем і ринком землі, яка зрештою позначиться на вашій кишені. Від того, як будуть вирощувати продукцію, наскільки аграрії зможуть інвестувати у розвиток виробництва, залежить ціна продуктів, які ми купуємо у магазині.


Закон про ринок землі недопрацьований

Якщо говорити про продовольчу безпеку, то 2008 року аграрний сектор вивів Україну з кризи, 2014-го вивів із кризи. І зараз 2020 рік. Зважаючи карантин, практично ніякий бізнес не може працювати. Єдина надія, що аграрний сектор зможе вивести країну з кризи і дасть можливість поштовху, і ми не завалимо цю країну.

Що ухвалили депутати? Можна буде в одні руки придбати 100 гектарів землі. Хто може? Фізичні особи, громадяни України. Але якщо порівняти з Польщею чи Румунією, то там купують люди, які збираються працювати на цій землі. Є країни, де ти маєш показати бізнес-план і гроші, які у тебе є, тобто довести, що землю й далі будуть обробляти. У нас такого запобіжника немає. Закон набуде чинности з 2021 року, мовляв, аби криза пройшла й у фізичної особи-громадянина України була можливість стати на ноги, заробити гроші.

Насправді кажу вже, що фермери середнього класу зараз не можуть отримати кредити на землю. І в гарні часи банки казали, що ми будемо кредитувати до 10% земельного банку. Більше не будуть – це ризик. Вони рахують, скільки грошей ти можеш заробити на цій землі, і є нормальні підходи, коли вони знають, кого будуть кредитувати, а кого – ні. Але водночас це ж Україна: є недоброчесні банки, які сказали, що готові кредитувати в будь-яких об’ємах. Тому що вони знають, що через декілька років чи навіть наступного року людина не зможе погасити цей кредит, і банк землю забере.

Наступний етап. 2024-го землю зможуть купувати юридичні особи, компанії до 10 тисяч гектарів. Немає механізму перевірки: одна людина може бути по-різному зареєстрована, є афілійовані особи, є схеми. І можна обійти це обмеження і використовувати землю не для виробництва, а для спекуляції. Ми, аграрники України, пропонували, аби була заборона перепродажу землі: якщо купив землю – повинен на ній працювати, а не використовувати для спекуляцій. Зараз ринок буде низький через кризу в Україні і світі, і є велика кількість людей із вільними грошима. І це не аграрії, які можуть скупити землю, а потім «сидіти на ній» і через декілька років перепродати. Але в такому разі заробить не фермер із села, а спекулянт.