ГС «АСУ» розкритикував законопроект про підтримку сільськогосподарського страхування та запропонував реальні шляхи його покращення

Спеціалісти Громадської спілки «Аграрний союз України» проаналізували норми законопроекту «Про державну підтримку сільськогосподарського страхування» та знайшли чимало недоліків, які можуть призвести до негативних наслідків та звести нанівець цю ініціативу.

У Аналітичному центрі Аграрного союзу України наголосили, що запропонований документ продовжує традицію обходити процедуру широкого й професійного обговорення концепцій законопроектів. Представники влади вкотре спробували одразу запропонувати сиру й зовсім непідготовлену концепцію в текст законопроекту. Така практика є хибною і не відповідає світовій практиці.

Автори законопроекту не визначилися з низкою концептуальних моментів, які можуть призвести до того, що, в кращому випадку, документ не буде діяти. А в гіршому – створить додаткові проблеми сільськогосподарській галузі та втрати для бюджету.

Зокрема в запропонованому документі не визначено, що саме буде фінансуватися державою: частина страхової премії чи частина страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Аналітики ГС «АСУ» зауважили: практика українських і міжнародних страхових компаній свідчить, що сума страхових виплат, як правило, менша за суму зібраних премій, котрі сягають 65-70%. Відповідно державна підтримка при настанні страхового випадку обійдеться бюджету на 30-40% менше, аніж компенсація страхових премій.

Так само законопроект не визначає, коло страхувальників, які можуть працювати у сфері страхування з державною підтримкою. Документ говорить, що страхувальником є той, хто має право здійснювати страхування сільськогосподарської продукції. Таке визначення, переконані аналітики Аграрного союзу України, відкриває шлях до реалізації відомчих інтересів, корупції і дискримінації на ринку страхових послуг.

Так само на рівні закону варто з‘ясувати, чи входить до кола сільськогосподарських страховиків з державною підтримкою страхові компанії, які працюють на засадах взаємного страхування. Це відкрило б дорогу для розвитку кооперативів та знизило б ризики тінізації. Та чи будуть залучені іноземні страхові компанії, які принесли б на ринок України власні страхові продукти і покращили конкуренцію.

Разом з тим законодавцям слід було б прописати, за якими параметрами визначається настання страхового випадку. У світі дедалі частіше використовують законодавчо встановлені індекси. Такий підхід знижує адміністративні витрати і підвищує оперативність отримання відшкодування. А в українських умовах такий крок міг би також знизити потенційні корупційні ризики.

Не врегульовано повною мірою і питання того, що є об‘єктом сільськогосподарського страхування з державною підтримкою. Адже документ визначає, що об'єктами страхування є посіви, урожай, багаторічні насадження, сільськогосподарські тварини, риба, водні біоресурси, сім’ї бджіл у вуликах тощо. Однак таке коло виглядає досить вузьким і незбалансованим. Адже при настанні страхового випадку у виробника сировини разом з ним страждають і підприємства переробної галузі, які закуповують таку сировину. Більше того, відповідно до чинного законодавства сільськогосподарська продукція включає навіть готові харчові продукти.

«Надання можливості страхування не лише фізичних об‘єктів, але й доходів сільськогосподарських виробників (що цілком відповідає світовій практиці) може покращити ситуацію у сфері національного аграрного та харчового виробництва. Тим більше, що такий інструмент може вплинути та стабілізацію сфери виробництва продукції із доданою вартістю (що є пріоритетом національної аграрної політики)», - йдеться у висновках Аналітичного центру Аграрного союзу України.

Експерти ГС «АСУ» також закликали законотворців визначити в законопроекті, на якому рівні держава має брати участь у страхуванні. Адже нині там немає ні слова про відсоток участі держави в сільськогосподарському страхуванні. Натомість світова практика свідчить: така частка рідко перевищує 50%. Винятками тут є США (60%) та Китаї, де держава разом з муніципалітетами беруть на себе 97% виплат. В Україні мова йде про 50-75% відшкодування. Однак на даному етапі ця цифра не винесена на законодавчий рівень. Це створює невпевненість у спроможності держави належним чином захистити сільськогосподарських виробників, уповільнює економічний розвиток і надходження інвестицій.

«До написання тексту закону варто переходити тільки після того, як буде досягнуте розуміння і згода щодо визначених вище параметрів», - підсумувала керівник Аналітичного центру ГС «АСУ» Лариса Старікова

• Фостій Марина
• 12 червня 2020 р.
• 0