Оцінка поточної ситуації та рекомендації щодо скорочення втрат
/7dc67c6bf4599107621db548e36e6063.jpg){kind=logo}
_2023_11_20_09_32_09_835141/28263e7f1aba4ee199fda23ba5851de4.jpg)
Станом на середину жовтня 2023 року стає очевидним, що очікування на швидке завершення війни та масштабну міжнародну допомогу на післявоєнне відновлення економіки України не виправдовуються. Отже з’являється потреба у переосмисленні стану справ, формуванні реальних сценаріїв подальшого розвитку і надання рекомендацій підприємствам стосовно їхніх оптимальних дій. Аналітичний центр Аграрного союзу України пропонує до уваги аналітичну нотатку, яку в повному обсязі можна передивитися тут.
Базис для оцінки ситуації: Втрати підприємств, спричинені війною (щільність замінювання земель, руйнація будівель та обладнання, доступність логістики, заборгованість за кредитами тощо) носять індивідуальний характер. Разом з тим, розглядаючи вплив різних факторів на різні статті балансу підприємства, можна знайти спільну шкалу для оцінки збитків широкого спектру аграрних підприємств, а відтак – опрацювати загальні рекомендації здатні суттєво зменшити збитки бізнесу та зняти напругу в аграрному секторі України.
Державна політика: Війна триває вже 1,5 року, однак державної економічної політики на період війни наразі не існує. Органи державної влади захопилися пошуком ресурсів на післявоєнне відновлення в той час, як наявні ресурси втрачаються кожен день. Ситуація стає все більш загрозливою і може призвести до обвалу аграрного сектору в будь-який момент.
За наявного стану справ аграрна сфера навряд чи зможе перейти до післявоєнного розвитку без зміни своєї структури та інших потрясінь. Поява поміркованої державної політика здатна суттєво пом’якшити ситуацію. Стан справ, коли пріоритети аграрної політики не визначені, а напрями надання дотацій обраються не надто зрозумілим чином, потрібно терміново змінювати. Зокрема це можна зробити на основі наступних пропозицій:
Баланс підприємства. Всі економічні процеси, вплив війни на господарську діяльність, зміни в середовищі, в якому працює підприємство, варто розглядати з точки зору їх впливу на стан балансу підприємства і саме з цієї перспективи визначати напрями та інструменти державної економічної політики на період війни.
Органи статистики в загальному випадку збирають інформацію про баланси підприємств. Однак її структура та напрями аналізу є недостатніми. З огляду на успіхи диджиталізації державного управління, зокрема на розвиток додатку Дія, ступінь автоматизації бухгалтерських процесів варто було б оперативно налагодити збір структурованої та деталізованої інформації про стан балансів підприємств аграрної сфери. І саме на основі цієї інформації визначати заходи на підтримку аграрного сектору під час війни.
Земля. Держава повинна визначитися з економічним та правовим статусом розмінування земель на їх наступної реабілітації. Потрібно визначити системні джерела фінансування для розмінування земель (окремих ініціатив тут недостатньо), врегулювати правові відносини, які виникають між власником та орендарем землі при фінансуванні розмінування. Користуючись наявними обставинами також доцільно суттєво змінити структуру землекористування, збільшивши площі під багаторічними культурами (люцерна, енергетичні культури, сади)
Нерухомість та обладнання. Фіксація та відшкодування збитків щодо нерухомості сьогодні є єдиним напрямом, який більш-менш обговорюється в контексті впливу війни на діяльність підприємства. На даному етапі формується нормативна база та запускається реєстр пошкодженого майна фізичних осіб. Однак аналогічні проблеми суб’єктів господарської діяльності поки що перебувають поза увагою органів державної влади. При поверненні уваги до цього питання скоріш за все мова йтиме про створення реєстру пошкодженого та втраченого майна суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Розгляд цього питання саме з точки зору збору інформації про баланси аграрних підприємств здатен досягти на порядок більшої ефективності.
Технології. В сучасному цивілізованому світі проблеми та виклики прийнято використовувати для якісних змін ситуації та зростання. Тож унеможливлення підтримки традиційного способу виробництва може мати два наслідки: вивільнення цілком придатних для експлуатації землі, нерухомості, техніки, обладнання, інших наявних ресурсів і виникнення потреби в зміні технологій.
Ці проблеми також можна вирішити за допомогою диджиталізації, створивши національний ярмарок реалізації зайвих активів. Для задоволення потреби у зміні технологій на національному рівні варто створити «магазин» сучасних технологій та готових рішень, спрямованих на модернізацію аграрного виробництва та його приведення до сучасних стандартів. Такий «магазин» варто поєднати з реєстром інструментів для системою прозорого залучення коштів іноземних банків та інших фінансових інституцій, а також приватних інвестицій.
Людські ресурси. Ще на самому початку війни ГС АСУ піднімав питання про бронювання сільськогосподарських працівників. Однак нормативної бази та процедур, які задовольнили б середній та малих виробників до сих пір немає. Так само, як і у випадку з необоротними активами, тут пішли по шляху запровадження узагальнених параметрів бронювання на основі розміру підприємства. Натомість саме на малих підприємствах втрата навіть одного ключового працівника може привести до блокування всього виробничого циклу. Бронювання варто було б прив’язувати до можливостей заміни працівників та їх впливу на виробничий цикл підприємства. Таким чином можна було б зберегти кваліфіковану робочу силу (навіть в радянські часи держава піклувалася про збереження фахового потенціалу), малий та середній бізнес, який зазвичай працює на внутрішнього споживача і тримає рівень цін на харчі на внутрішньому ринку.
Разом з іншими активами війна вивільняє також і фаховий потенціал. Ресурси національної економіки було б набагато краще збережені, якби держава мала чітку політику щодо використання праці досвідчених сільськогосподарських працівників. Інструментом реалізації такої політики могла б стати спеціалізована біржа праці для досвідчених працівників і керівників господарств.
Відновлення. Питання відновлення загалом перебувають в фокусі уваги державної влади. Однак системності в їх розгляді поки що бракує. В загальному випадку відновлення починається з релокації підприємства і закінчується планом післявоєнного інноваційного розвитку. Сьогодні існують прецеденти надання донорських коштів на здійснення релокації підприємства. Натомість програми надання державних коштів, наприклад у вигляді компенсації вартості перевезення, налагодження діяльності на новому місці, немає.
Ситуація у сфері формування проектів післявоєнного розвитку очікуванням суспільства також поки що не відповідає. Політику післявоєнного відновлення економіки, у тому числі аграрної сфери, варто базувати на наступних чотирьох принципах: інклюзивність, інноваційність, пряма комунікація між донорами та аплікатами на отримання коштів, професійність, яка забезпечується за рахунок розвитку ринку аудиту, оцінки, консультацій, перекладу, оцінювання впровадження тощо.
Залежність українського аграрного виробництва від нафтогазового виробництва потрібно (добрива, ззр) на етапі повоєнного відновлення потрібно також кардинально знизити.
Оподаткування. Сплата податків, пов’язаних з землею, сьогодні прив’язана до диференціацій територій на окуповані, деокуповані, ведення та можливого ведення бойових дій. Такий показник є надто узагальненим і це створює додаткові проблеми. Сплату податків потрібно, як мінімум, прив’язати до площі землі, обробіток якої мав наслідком отримання і продаж урожаю. Те ж саме стосується і оподаткування – прив’язку оподаткування до територій варто змінити на прив’язку до використання нерухомості для отриманні продукції, яка була реалізована.
Питання збереження кредиту ПДВ при форсмажорних обставинах як інструменту допомоги держави постраждалим підприємствам ГС АСУ піднімав задовго до війни. Тоді це було пов’язано з втратою активів за рахунок стихійного лиха. Причини надзвичайних обставин змінилися, але інструменти їх пом’якшення лишаються такими самими.
Фінанси. Світова фінансова система бере чи не найпершу участь в реалізації міжнародної політики, демонструючи велику гнучкість і пропонуючи адекватні фінансові інструменти та банківські кредити. Про національну фінансову систему цього, на жаль, сказати не можна. Банки застрягли в уявленнях 90-х років так сильно, що навіть на помітили настання війни. Такий стан справ викликав нарікання й до війни. Тепер же він стає просто фактором гострої небезпеки для національної економіки. Це потребує термінової зміни політики, яка, зокрема, може полягати у наступному:
Перш за все, банківська система повинна зрозуміти місце сплати відсотків і повернення кредитів в черговості виплат при скороченні обігових коштів. З огляду на соціальне та економічне значення воно є одним з останніх. Якби банківська сфера піклувалася про оздоровлення економіки, перш за все вона б запропонувала низку інструментів на підтримку розрахунків підприємств з контрагентами.
Банківська сфера повинна скорочувати свої вимоги до підприємств шляхом списання боргів пропорційно їхнім втратам як в частині сплати відсотків, так і інших платежів. Адже обсяг грошової маси має бути пропорційним до обсягу виробництва і споживання і намагання його зберегти ведуть до інфляції.
Влада України та національна банківська система здобули б підтримку суспільства, якби на період війни та протягом року після її закінчення на формування прибутку банків був би накладений мораторій.
Вчасні розрахунки з контрагентами відіграють ключову роль в стабільності як економіки в цілому, так і окремого господарства. Зміна способу мислення посадовців, формування політики потребує часу і економіка може луснути, не дочекавшись відповідних змін. Тож аграрні підприємства зі свого боку мають подбати про збереження стабільності за рахунок укладання більш поміркованих контрактів з постачальниками та покупцями продукції. Тут варто передбачити дії сторін на випадок суттєвої зміни цін, курсу валют, виникнення форсмажорних обставин. Також було б добре, якби держава сформувала політику підтримки платоспроможності підприємств аграрного сектору на період війни.
Страхування. Світова страхова спільнота вже відгукнулась на потреби економіки України, низка фірм виявила бажання працювати з воєнними ризиками в Україні. Однак війна кардинальним чином впливає на ціну страхування. Тож було б доцільно сформувати політику підтримки аграрного виробника шляхом страхування виробництва, зберігання та транспортування сільгосппродукції з державною підтримкою під час війни.
Дотації. Напрями надання дотацій аграрному сектору мають бути кардинально переглянуті, у тому числі у світі пропозицій, наданих в даній нотатці. Основною метою при визначенні напрямів і механізмів надання державних дотацій має бути мінімізація втрат аграрного сектору України, спричинених війною.
Зовнішнє середовище. Найбільш гострою темою аграрної політики щодо зовнішнього середовища є блокування експорту. Гостроту цієї проблеми було б знижено, якби Україна проводила політику формування спільних партій з країнами ЄС для експорту продукції в інші країни світу (започаткувавши відповідний діалог на міждержавному рівні). Також доцільним було б проведення політики оперативного налагодження двосторонніх виробничих зв’язків між українськими виробниками аграрної сировини і переробниками в країнах ЄС (об’єднавши зусилля всіх організацій та проектів, які працюють над встановлення міжнародних ділових зв’язків і організацією торгових місій і концентрувавши їх на цьому напрямку).
Іншим критичним параметром зовнішнього оточення підприємства є внутрішня логістика. Держава повинна забезпечити прозорість залізничних перевезень під час війни і розпочати процеси демонополізації залізничних перевезень, у тому числі запросивши до роботи операторів сусідніх країн. Також важливо налагодити транспортування продукції безпечними морськими та річковими шляхами. В рамках додатку Дія варто було б запровадити систему замовлення промислових перевезень аналогічну тим, які діють для пошуку таксі (наприклад на основі купівлі ліцензії на відповідну технологію). Також варто спрямувати міжнародну допомогу на посилення протиповітряної оборони елеваторів, особливо припортових.
Велику допомогу аграрному сектору надало здійснення державних закупівель на потреби армії на місцевому рівні. Це дало б можливість гнучко реагувати на потреби, економіки на логістиці.
Євроінтеграція. Україна отримала статус кандидата в члени ЄС і вже під час війни може скористатися пов’язаними з цим перевагами. На початку 2023 року в ЄС стартував новий етап спільної аграрної політики, який надає країнам-членам великий простір для формування власних стратегічних планів. Оновлена САП ЄС поперед усе спрямована на прискорене запровадження інновацій. Для цього там створюється «мережа спільної аграрної політики ЄС», до діяльності якої, зокрема, залучається система дорадчих служб. На етапі входження до ЄС аграрна політика України має бути гармонізована зі спільною політикою ЄС, яка має враховувати національні особливості, у тому числі наявну структуру аграрного сектору (її зміна не вимагається жодним чином). Для кожного типу аграрних підприємств (великих, середніх, малих) має бути опрацьована свою власна дорожня карта гармонізації з САП ЄС. Це справа часу, однак вже зараз можна запропонувати та реалізовувати політику входження України до мережі САП ЄС, надання можливостей користуватися послугами системи дорадчих служб (подібний механізм вже опрацьований для доєднання українського громадянського суспільства до діяльності Європейського соціального та економічного комітету), запроваджувати інноваційний розвиток вітчизняних підприємств на основі кращого досвіду європейських виробників та придбання ліцензій на технології виробництва.
ПОВНА ВЕРСІЯ АНАЛІТИЧНОЇ НОТАТКИ
- Старікова Лариса Валеріївна
- 20 листопада 2023 р.
- 0
Новини
ЗМІЦНЮЄМО ГС АСУ
11 вересня 2024 р.
Щодо визначення підприємств критично важливими.
7 березня 2023 р.
Реєстрація заявок у ДАР на безкоштовне мінеральне добриво
7 березня 2023 р.
Спільна аграрна політика ЄС (САП ЄС) і завдання України
10 лютого 2023 р.
Про включення підприємства до переліку об'єктів критичної інфраструктури
28 грудня 2022 р.
Новини земельного законодавства
4 грудня 2022 р.
Повоєнне відновлення України
24 жовтня 2022 р.
