Керівник Аналітичного центру АСУ Лариса Старікова взяла участь у роботі практичного семінару з питань реформування системи державної підтримки Проекту ЄС "Підтримка впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики в Україні" у Львові

Доповідь Аналітичного центру АСУ була присвячена перспективам удосконалення системи державної підтримки АПК, а саме – удосконаленню фінансових інструментів надання державної підтримки.

Зокрема, було зазначено, що на даному етапі держава має потенційну можливість підтримувати сільгосппідприємства через наступні механізми:

• компенсація банківських відсотків
• підтримка на поворотній основі (бюджетні кредити)
• державні гарантії
• підтримка за напрямами
• підтримка в рамках державно-приватного партнерства
• підтримка за рахунок міжнародних коштів
  

 

Компенсація банківський відсотків здійснюється в порядку, визначеному Постановою КМУ № 794 від 11 серпня 2010 року. Компенсації підлягають відсотки по кредитах банків, у тому числі іноземних, МФК, ЄБРР, нерезидентів, що отримують кошти від облігацій на міжнародних ринках, лізингових платежів. Дія цієї постанови також стосується і погашення  бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в Казначействі.  Компенсація здійснюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування відсотків для кредитів у національній валюті і 7% (але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами) для кредитів в іноземній валюті.

Механізм компенсації банківських відсотків діє адекватно за умов, коли розмір таких відсотків визначається  на основі об‘єктивних факторів та відповідає ринковій кон‘юнктурі. Коли облікова ставка встановлюється кулуарно або банки не докладають необхідних зусиль для зниження ризиків, як це відбувається в Україні, компенсація кредитної ставки не може вважатися адекватним механізмом, оскільки реальні, тяжко зібрані до бюджету кошти, компенсують суб‘єктивізм та непрофесіоналізм банківської сфери.

Для нормалізації ситуації у сфері надання дотацій через компенсацію банківських відсотків Мінекономрозвитку має опрацювати методику дотримання затверджених макроекономічних показників суб‘єктами фінансового ринку, а МінАПіП – започаткувати системний діалог з Національним банком України, спрямований на виключення суб‘єктивізму при встановленні розміру облікової ставки, і опрацювати програму зниження ризиків кредитування сільгоспвиробника як частину національної стратегії  розвитку аграрного сектору.

 

Підтримка на поворотній основі передбачена Законом України “Про фермерське господарство”. Згідно статтям 10,11 цього закону її здійснює Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам встановлює Постанова КМУ № 1102 від 25 серпня 2004 року, Порядок та умови проведення конкурсу для надання фінансової підтримки фермерським господарствам - Наказ Мінагрополітики № 441 від 02.09.2011 року, документи, на основі яких надається підтримка – Наказ Мінагрополітики № 468 від 14.09.2011 року.

Встановлений законом "Про фермерське господарство" механізм передбачає надання підтримки на поворотній (кредити)і безповоротній (дотації) основі.

Практика використання даного механізму свідчить про наявність в ньому значного корупційного потенціалу. Для викорінення цього недоліку механізм підтримки фермерів через надання кредитів на поворотній і безповоротній основі потрібно спрямувати в загальне методологічне, методичне і нормативне русло: надання кредитів на поворотній основі розглядати як 100%-е компенсування ставки за банківським кредитом (це дозволить ще й розширити коло отримувачів коштів за рахунок зменшення суми "в одні руки"), а надання кредитів на безповоротній основі – як бюджетну дотацію.

 

Державні гарантії передбачаються в державному бюджеті України на кожний рік окремо. Зокрема, в 2017 році 31 678 620 000.00 грн. передбачено під забезпечення виконання боргових зобов‘язань для фінансування інвестиційних проектів, у тому числі у вугільній галузі з метою модернізації і технічного переоснащення шахт,  7 000 000 000.00 грн. з цієї суми передбачено для гарантій по програмам підвищення обороноздатності і безпеки держави. Також гарантії за зовнішніми запозиченнями в рамках зазначеної суми може отримувати Державна іпотечна установа  для будівництва доступного житла та з метою розвитку ринку іпотеки.

Порядку отримання державних гарантій, як такого, не існує. Наявний, хіба що, прецедент: в 2012 році була видана Постанова КМУ № 782 від 22 серпня 2012 року "Про порядок та умови надання у 2012 році державних (місцевих) гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання, залученими для реалізації інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвиткові національної економіки".  Нормативна база надання державних гарантій на даному етапі обмежується Положенням про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками, затвердженим Постановою КМУ № 131 від 23 лютого 2011 року.

Складається стійке враження, що сфера отримання державних гарантій працює "в ручному режимі". Водночас суми, передбачені "гарантійною" статтею, в 6 разів вищі, аніж вся підтримка сільського господарства в 2017 році.

Оскільки аграрний сектор є ключовою галуззю, яка забезпечує продовольчу безпеку країни і підтримує її експортний потенціал, доцільно на додаток до суми прямої бюджетної підтримки в Бюджетному кодексі окремо передбачати ще й суму щорічних державних гарантій, які надаються для реалізації інвестиційних проектів в аграрному секторі, Напрямами підтримки, наприклад, може бути запровадження інноваційних технологій в фермерських господарствах та розвиток логістичної інфраструктури. Звичайно, механізм надання гарантій має бути інституціолізованим (як то, наприклад, механізм надання дотацій) з метою виключення корупції.

Надання державних гарантій – сьогодні це "непахана цілина", яка потребує свого освоєння, облаштування і цивілізованого використання аграрним сектором.

 

Дотаційний механізм вже почав запроваджуватися на практиці в 2017 році. Однак дороговкази для використання цього механізму лишаються дискусійними. Доцільно було б надавати дотації виключно малим та середнім сільськогосподарським підприємствам, забезпечити простоту у їх отриманні і контролі за використанням (сьогодні тут спостерігають тенденції до посилення бюрократизації). Дотації мають працювати, у тому числі, на пом‘якшення наслідків дії критичних та/або найбільш ризикових факторів в ланцюгу сільськогосподарського виробництва та поставки продукції кінцевому споживачу. Доцільно підтримувати розвиток експорту, у тому числі прямий експорт малих та середніх господарств, стимулювати техніко-технологічне переоснащення підприємств, розвиток галузевої сервісної інфраструктури (кооперативів, дорадчої служби, аналітичних центрів, саморегулівних організацій).

Дотації мають надаватися на основі і у рамках державних програм надання дотацій малим та середнім сільгоспвиробникам, в яких визначено напрям, термін дії, загальна річна сума, діапазон коштів для одного суб‘єкта дотування.

Дотації – це безповоротна фінансова допомога, яка надається суб'єкту господарювання у формі податкового кредиту: суми, на яку платник податків може скоригувати власні податкові зобов‘язання протягом визначеного терміну. Нині мова йде про формування податкового кредиту виключно за рахунок ПДВ. Однак можливість формування податкового кредиту за всіма податками (у тому числі з визначенням пріоритетів) надасть змогу використовувати механізм безкорупційного дотування також і фізичним особам.

Перевіряти цільове використання коштів варто шляхом зустрічної перевірки інформації про здійснення проплат. Всі процеси, пов‘язані з наданням дотацій мають бути максимально автоматизованими, а "ручне" втручання – виключене. При наявному ступені автоматизації збору банківської і податкової інформації це зробити досить просто.

 

Умови державно-приватного партнерства регулюються законом "Про державно-приватне партнерство". Сфера державно-праватного партнерства поширюється на забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем та інші сфери - "за рішенням державного партнера".  Формами державно-праватного партнерства є: концесія, надання майна в управління (за умови інвестиційних зобов'язань приватного партнера), спільна діяльність, діяльність в рамках інших договорів.

Державно-приватне партнерство здійснюється через механізми надання державних та місцевих гарантій, бюджетного фінансування за програмами (цільові дотації), виплати за приватного партнера платежів (наприклад державні та місцеві збори), придбання державним партнером певного обсягу товарів (наприклад соціальні програми, шкільне молоко), постачання приватному партнеру товарів, робіт, послуг (наприклад до держрезерву, надання продукції з держрезерву  на переробку МСБ), інші форми, передбачені законом.

Для аграрного сектора сфера державно-приватного партнерство сьогодні це також "непахана цілина", яку потрібно системно освоїти.

Підтримка аграрного сектору за рахунок міжнародних коштів здійснюється через бюджет, через банківську сферу та у формі прямого фінансування. Через бюджет працюють Всесвітній банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, які фінансують окремі програми секторального розвитку. Аграрна сфера, зокрема, сьогодні може приймати участь у програмах фінансування малого і середнього бізнесу ЄБРР. На фінансування розвитку аграрного сектору в рамках стратегії розвитку спрямований також кредит Європейський інвестиційний банк у 400 млн євро. Хоча через півроку після ратифікації відповідної угоди сфери і механізми використання цього кредиту широкій громадськості невідомі, а історія отримання цього кредиту дає підстави думати, що кошти можуть бути розподілені кулуарно.

Міжнародні фінанси надходять в Україні також і через банківську сферу. Зокрема, через українські банки працює Україно-німецький фонд (НУФ). До останнього часу фонд декларував роботу з аграрним сектором. Однак за рахунок високих відсотків на виході з української банківської системи, така підтримка не була дієвою. Після зміни керівництва НУФ взяв курс на співпрацю з органами влади щодо компенсації відсоткових ставок. Однак аграрний сектор там більше не декларується як пріоритет і це питання потребує окремого опрацювання.

Оскільки міжнародні кошти потрапляють до українських банків під незначний процент, Міністерству аграрної політики і продовольства України варто провести переговори з Національним банком України щодо встановлення контролю над використанням банками цільових міжнародних коштів і видати спільний наказ про контроль за банківським ціноутворенням. Також у сфері залучення міжнародних фінансів має бути опрацьований і введений в дію наказом МінАПіП механізм надання державних гарантій по кредитах від міжнародних фінансових організацій.

Потребують також подальшого розвитку та інституціалізації механізми прямого міжнародного фінансування, зокрема в рамках форматів форвардного контракту і часткової купівлі корпоративних прав.  Будучи цілком приватною, ця сфера може регулюватися через механізми запровадження правил усталеної практики і розвиток механізмів корпоративної відповідальності на рівні громадських і самоврядних організацій аграрного сектору і його окремих відгалужень.

• Старікова Лариса Валеріївна
• 18 квітня 2017 р.
• 0