Основний удар диспаритету цін прийняли на себе агроформування, діяльність яких зосереджена на внутрішньому ринку

Нинішня розбалансованість економіки негативно вплине на аграрний сектор - локомотив економічного розвитку країни та єдиний серед секторів, який в останні роки демонстрував позитивну тенденцію виробництва та експорту. Порушуються структурні співвідношення, які склалися в останні роки, і до яких товаровиробники вже пристосувалися. Про це розповіла начальник відділу функціонування аграрних ринків Аграрного союзу України Любов Панкратова, повідомила прес-служба АСУ. За її словами, девальвація національної валюти та спричинена нею інфляція знецінюють наявні у господарюючих суб`єктів фінансові кошти, ускладнюють ведення господарської діяльності. Крім того, незабаром весняна посівна кампанія, яку потрібно забезпечити за кошти отримані ще до подорожчання ресурсів, а темпи зростання цін на ресурси випереджають темпи зростання цін на зерно. Ще більшою проблемою Любов Панкратова вважає те, що середні та малі сільськогосподарські підприємства не мають змоги скористатися можливістю продати товар за сьогоднішньою ціною, адже левову його частку вони реалізували восени. Сьогодні, наприклад, для придбання 1 т дизельного пального потрібно використати виручку від реалізації восени 2014 р. 11,5 тонн кукурудзи за середньою ціною 2000 грн./тонну. Суттєве порушення паритету цін спостерігається й в співвідношеннях цін на мінеральні добрива та зерно. Так, сьогодні для купівлі 1 т аміачної селітри необхідно збути 2,6 тонни пшениці 2 класу або 3,3 тонни кукурудзи (за цінами березня 2015 р.), чи 4,6 тонни пшениці 2 класу або 5,6 тонни кукурудзи (за цінами осені 2014 р.), коли реалізувався врожай малими та середніми господарствами. Таким чином, Любов Панкратова резюмувала, що у поточному році аграрні підприємства, особливо ті що працюють на внутрішній ринок, потрапили під подвійний удар, в результаті якого складалися несприятливі умови для закупівлі матеріально-технічних ресурсів і відповідно повноцінного забезпечення технологічних умов для посіву та вирощування рослин, створення міцної кормової бази для тваринництва. Перший удар, за її словами, прийшовся на період масового збирання врожаю і тому зниження реалізаційних цін на збіжжя, тоді як ціни на ресурси мали тенденцію до поступового зростання. Другий удар, на думку Любові Панкратової, пов`язаний з погіршенням цінового співвідношення між зерном, яке реалізовано за «старими» цінами ще в минулому році, та ресурсами, які сьогодні потрібно закуповувати за «новими» цінами. З огляду на вищезазначене, Аграрний Союз України наголошує на необхідності розробки комплексу заходів для врегулювання цінового диспаритету. Найпершими невідкладними заходами Аграрний Союз України назвав: 1) В 2013 р. сільським господарством спожито 1,4 млн. тонн нафтопродуктів або 12,4% від загального їх кінцевого споживання в Україні (11,3 млн.тонн). Левова частка споживання для потреб села, це дизельне пальне – 94%. Для забезпечення в поточному році хоча б частини потреби – близько 600 тис. тонн, необхідно спрямувати наявні в Україні запаси нафти на виробництво дизельного пального за прийнятною ціною для потреб аграрного сектора. За розрахунками Аграрного Союзу України, сьогодні паритетні умови між сільським господарством і постачальниками нафтопродуктів забезпечить ціна дизельного пального 15000 грн./тонну. Такий рівень, відповідає можливості придбати 1 тонну дизельного пального, використавши виручку від збуту 6 тонн кукурудзи за компромісною ціною 2500 грн./тонну (тобто витримується співвідношення цін 1:6, як за відносно усталених умов в першому півріччі 2014 р.) 2) Передбачити відшкодування відсоткових ставок за користування кредитами в першу чергу малим і середнім господарствам з площею землекористування до 5 тис. га і наявною виробничою базою для ведення тваринництва. 3) Державним операторам ринку (Аграрному фонду та ДПЗКУ) негайно розпочати розрахунки з сільськогосподарськими підприємствами за уже укладеними форвардними контрактами та укласти нові форвардні контракти під весняну посівну кампанію, з використанням ринкових цін. 4) Відмінити (хоча б тимчасово) будь-які мита, імпортні збори при завезенні мінеральних добрив, засобів захисту рослин, техніки та комплектуючих для сільського господарства. 4) Антимонопольному комітету проаналізувати ціноутворення на ринку мінеральних добрив та палива та оприлюднити їх результати. 5) Усунути неправомочність стягнення акцизу на пальне з сільськогосподарських товаровиробників, техніка яких працює в полі, а не їздить по автомобільних дорогах. Пропонуємо, якщо не відміну цього акцизу, то цілеспрямоване спрямування коштів від його стягнення на спеціальні рахунки сільських рад для відновлення доріг у сільській місцевості. Здійснення вищезазначених заходів лише початок вирішення проблем диспаритету цін в галузі рослинництва. Але навіть ці кроки, дозволять утриматися «на плаву» і не збанкрутіти багатьом малим і середнім агроформуванням, діяльність яких зорієнтована на внутрішній ринок, і таким чином – підтримати життєдіяльність сільських територій, стримати їх від поглиблення безробіття та зубожіння.

• Панкратова Любов Леонтіївна
• 21 квітня 2016 р.
• 0